Автор: med1

У Харкові на грип та гострі респіраторні вірусні інфекції з 1 по 7 травня захворіли 1035 осіб, з них 41% – діти.

За інформацією Харківського обласного центру контролю та профілактики хвороб, упродовж минулого тижня був зареєстровано 200 лабораторно підтверджених випадків коронавірусної хвороби COVID-19.

Підписуйтесь на Telegram-канал офіційного сайту Харківської міськради.

Неінфекційні захворювання – це хворобливі стани, що не передаються від людини до людини, мають тривалий перебіг і повільно прогресуючий характер. Вони виникають внаслідок поєднаного впливу генетичних, фізіологічних, екологічних і поведінкових чинників. Ці захворювання є основною причиною смертності в світі.

Виділяють 4 основні типи неінфекційних захворювань: 

1. Серцево-судинні (інфаркт, інсульт, ішемічна хвороба серця);
2. Онкологічні (злоякісні пухлини різних органів); 
3. Респіраторні (хронічна обструктивна хвороба легень, астма);
4. Діабет.

Наукові дослідження показують, що існує ряд факторів, які провокують виникнення хронічних неінфекційних захворювань. Вони називаються факторами ризику.

Всі фактори ризику можна розділити на 2 групи: 

• 1-а група – це фактори ризику, на які не можна вплинути.

До них відносяться стать, вік і спадкова схильність. З віком ризик серцево-судинних захворювань суттєво збільшується. Варто уважно поставитися до свого здоров’я тим, чиї найближчі родичі перенесли інфаркт міокарда або інсульт (чоловіки – у віці до 55 років, жінки – у віці до 65 років). Також відзначимо, що у чоловіків інфаркти та інсульти в середньому розвиваються на 10 років раніше, ніж у жінок.

• 2-а група – це фактори ризику, на які можна вплинути.

До них відносяться тютюнопаління, неправильне харчування, низький рівень фізичної активності (гіподинамія), надлишкова маса тіла, підвищений артеріальний тиск, підвищений рівень холестерину, цукру крові, психосоціальні фактори (стрес, депресія, тривога).

Отже, загалом у профілактиці неінфекційних хвороб вирішальне значення має спосіб життя, спадковість і стан навколишнього середовища.

Для кожної групи існують свої фактори ризику і методи профілактики, але є і загальні профілактичні принципи, яких варто дотримуватись всім: 

• відмова від шкідливих звичок (тютюнопаління, вживання алкоголю і наркотиків); 
• раціональне харчування, контроль ваги; 
• фізична активність; 
• достатня тривалість сну у нічний час; 
• контроль рівня стресу; 
• регулярні профілактичні медичні огляди.

Винайдення антибіотиків значно знизило захворюваність і смертність від бактеріальних інфекційних хвороб. Та кілька десятиліть по тому людство стикнулося з новим викликом – антибіотикорезистентністю. Так називають стійкість бактерій до антибактеріальних препаратів (антибіотиків). Водночас люди і тварини стійкими до збудників хвороб не стають. І це – один із найбільш серйозних викликів для систем охорони здоров’я в усьому світі, нових антибіотиків за останні десятиліття майже не з’явилося.

Збільшуються і ризики виникнення інфекційних ускладнень у пацієнтів після проведення оперативних втручань: наприклад, трансплантації органів чи кесаревого розтину. Антибіотикорезистентність, а точніше інфекційні хвороби, спричинені бактеріями з резистентністю, збільшують терміни перебування пацієнтів у лікарнях, зростання медичних витрат та смертність.

З кожним роком лікувати бактеріальні інфекційні хвороби (до прикладу, пневмонію чи туберкульоз) стає все складніше. Уже зовсім скоро нераціональне використання антибіотиків може призвести до того, що інфекційні хвороби, які наразі швидко і без наслідків лікуються антибактеріальними препаратами, можуть стати смертельно небезпечними. І від цього не застрахована жодна країна світу.

Як виникає резистентність?

Коли ви вживаєте антибіотик, завжди є ризик того, що деякі бактерії стануть стійкими до нього. Ліки вбивають більшість збудників хвороб, проте невелика група все ж може встояти. Вони ростуть і поширюються, а іноді можуть навіть передавати таку стійкість іншим бактеріям.

Коли збільшуються ризики розвитку резистентності?

Вживання антибіотиків, коли це насправді не потрібно, наприклад, під час вірусних інфекцій – найбільший чинник, що сприяє розвитку резистентності. Антибіотики не діють на віруси. Тож коли ви починаєте приймати антибіотик при ГРВІ, ви і не лікуєте захворювання, і підвищуєте ризик антибіотикорезистентності.

Також цей ризик зростає і при недотриманні режиму прийому ліків в ситуаціях, коли вони потрібні. Якщо ви припините приймати антибіотики занадто рано, ви можете не вбити всі бактерії, а ті, що не були вбиті, можуть стати стійкими, що ускладнить подальше лікування.

Що можна зробити, щоб запобігти розвитку резистентності до антибіотиків?

• Дотримуйтеся правил гігієни. Регулярне миття рук – один з найкращих способів видалення мікробів та профілактики хвороб.
• Не порушуйте правил безпеки харчових продуктів (ретельно мийте і термічно обробляйте продукти).
• Вакцинуйтеся самі та вакцинуйте дітей. Чим менше ви хворієте, тим менше ризиків виникнення станів, які потребуватимуть прийому антибіотиків.
• Відповідально ставтеся до приймання антибактеріальних препаратів.

Дотримання рекомендацій лікаря – найкращий спосіб запобігти резистентності.

1. Не приймайте антибіотик для лікування вірусних інфекцій.
2. Не зберігайте залишок антибіотиків на випадок наступної хвороби.
3. Не займайтеся самолікуванням – приймайте антибіотики виключно за призначенням лікаря.
4. Дотримуйтеся режиму приймання антибіотиків.
5. Завершіть повний курс лікування, навіть якщо почуваєтеся краще.
6. Ніколи не приймайте антибіотики, призначені іншим особам і не давайте свої – тим, кому їх не призначав лікар.

Джерело: moz.gov.ua

Стрес — це природна реакція на труднощі й загрози. Помірний стрес зазвичай не спричиняє проблем. Утім в разі серйозних потрясінь люди, які проживають тривалий стрес, можуть мати проблеми з психічним та фізичним здоров’ям.

Хороша новина в тому, що стрес можна подолати. У більшості випадків у цьому допомагають навички самодопомоги та турботи про себе. Якщо йдеться про друге, то відчутно покращити стан може навіть дотримання простої рутини: достатня кількість сну, повноцінне харчування, прогулянки, спілкування, заняття хобі тощо. Але варто опанувати й техніки самодопомоги, які рекомендує застосовувати Всесвітня організація охорони здоров’я. За їхньою допомогою ви зможете значно полегшити свій стан в умовах стресу.

Водночас важливо пам’ятати: якщо упродовж тривалого часу вам не вдається впоратися зі стресовими відчуттями, варто звернутися по допомогу до спеціалістів.

Публікація підготовлена в межах Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, яку ініціювала перша леді України Олена Зеленська.

ТЕХНІКА 1. ЗАЗЕМЛЮЄМОСЯ

Дуже ефективна практика, яка потребує зовсім небагато часу. Вона допомагає перемкнутися з емоцій до дій. Опанувавши її, ви можете впоратися з тривогою і навіть панічними атаками. Спробуйте перенести фокус на те, що є навколо вас тут і зараз, поверніться до життя:

• Назвіть кілька предметів, які бачите; те, що чуєте; до чого можете доторкнутися; що посмакувати або понюхати.
• Опишіть приміщення навколо себе.
• Розкажіть, де ви перебуваєте, хто поруч з вами, що ви робите.

Спробуйте застосувати цю техніку, коли ви спокійні, робите щось із хатніх справ або чекаєте на когось. Така практика зробить повсякденні заняття цікавішими, і вам буде значно легше використовувати її пізніше у складніших ситуаціях.

ТЕХНІКА 2. ЗНІМАЄМОСЯ З «ГАЧКА»  

«Гачки» – це важкі думки і почуття, які часом можуть зачіпати нас. Звинувачення інших, різкі судження про себе, плекання страхів щодо майбутнього тощо – все це вони. Як відчепитися від таких «гачків»?

• Зверніть увагу на свої думки та відчуття. Усвідомте, що вони відволікають вас.
• Спробуйте подумки їх назвати, наприклад: «У мене зʼявилася важка думка», «Я відчуваю гнів», «Я повертаюся у неприємні переживання в минулому», «Зараз мені страшно за майбутнє» тощо.
• Скеруйте увагу на те, що ви робите зараз, і застосуйте техніку заземлення.

3. ДІЄМО ЗГІДНО ЗІ СВОЇМИ ЦІННОСТЯМИ

Цінності вказують нам на те, якими людьми ми хочемо бути, як ставимося до себе й інших, в який спосіб прагнемо досягати цілей. Зараз багато цілей можуть здаватися недосяжними, утім в наших силах продовжувати жити згідно з цінностями. Чому це важливо? Бо з цінностей витікають дії: те, що ми можемо робити і говорити щодня. Важливо приділяти увагу саме діям, адже це і є ваш спосіб впливу на світ навколо. Наприклад, ви не можете вплинути на те, що в країні триває війна, але в ваших силах перестати сваритися з людьми із вашої громади.

• Оберіть найважливіші для вас великі цінності, наприклад: «бути добрим і турботливим/доброю і турботливою», «допомагати іншим».
• Потім оберіть одну маленьку дію, яку ви можете втілювати в життя згідно з цими цінностями.
• Складіть план простих дій, які ви можете втілити вже завтра або наступного тижня. Що ви зробите? Що скажете? Навіть найменші дії важливі! Якщо ваш план здається заскладним, спробуйте спростити його. Він має бути реальним.

Наприклад, ви обрали «бути уважнішим/уважнішою до своєї дитини», у ваших силах приділяти 10 хвилин, але щодня, щоби читати чи малювати разом.

Памʼятайте, є три способи реагувати на будь-яку складну ситуацію:

1. Піти від неї.
2. Змінити те, що можна змінити; прийняти біль того, що не можна змінити і жити згідно зі своїми цінностями.
3. Здатися і відмовитися від цінностей.

ТЕХНІКА 4. ВИЯВЛЯЄМО ДОБРОТУ

У будь-якій ситуації важливо бути добрим передусім до себе. Це дає більше енергії, щоби допомагати собі й іншим. Недобрі думки про себе можуть з’являтися у важкі часи – це нормально, утім не можна дозволяти їм травмувати вас. Тож важливо визначати такі думки і називати їх.

1. Спробуйте обрати погану думку про себе. Наприклад, «у мене нічого не виходить», «я невдаха».
2. Визначте, що це є. Наприклад, «це – недобра думка» або «це – різке судження про мене».
3. Далі скажіть подумки: «Я звертаю увагу на недобру думку» або «Я звертаю увагу на різке судження».
4. Застосуйте техніку заземлення. Це допоможе вам вийти з потоку емоцій і повернутися в усвідомлення вашого «зараз».
5. Спробуйте також поговорити з собою по-доброму: «Це важко, але я тримаюся», «Я все ще можу піклуватися про себе й інших». Згадайте, наскільки легше долати труднощі, коли хтось підтримує вас і виявляє доброту. Чом би не стати такою людиною для себе?

ТЕХНІКА 5. СТВОРЮЄМО ПРОСТІР

Іноді відігнати від себе важкі думки та почуття не вдається. У такому випадку спробуйте створити для них простір. Для того, щоби опанувати цю техніку, уявіть, що почуття і думки подібні до погоди, а ви – наче небо для неї. Якою суворою не була би погода, у неба завжди є для неї простір, і погода ніколи не заподіє небу болю або шкоди. Рано чи пізно, погода завжди змінюється. Наші почуття змінюються також, тож ми можемо навчитися бути небом для «поганої погоди» наших думок і не травмуватися об них.

1. Зверніть увагу на важку думку чи почуття і спостерігайте за ними з цікавістю. Зосередьтеся на них. Уявіть, що ваші болісні відчуття – це якийсь предмет (подумайте про його розмір, форму, колір і температуру (наприклад, холодна важка коричнева цеглина).
2. Визначте і назвіть цю думку або почуття.
3. Дозвольте почуттю чи думці приходити і йти як погоді. Дихайте і уявляйте собі, як повітря проникає у ваш біль, обволікає його, створюючи для нього простір.
4. Замість того, щоби боротися з думкою чи почуттям, дозвольте їм просто бути і проходити крізь вас наче погода, яка змінюється на небі. Якщо ви не будете боротися з погодою, у вас залишиться більше часу та енергії для включення в навколишній світ і важливі для вас справи.

Спробуйте тренувати ці техніки протягом кількох хвилин щодня. Їхнє використання допоможе вам впоратися зі стресом і подбати про себе.

Джерело: https://moz.gov.ua/article/health/tehniki-samodopomogi-pri-stresi-poradi-vooz

Психоз – один із психічних розладів, який можна лікувати у сімейного лікаря. Для цього захворювання характерними є порушення мислення і сприйняття, а також емоцій та поведінки. Занедбання звичних обов’язків, пов’язаних із роботою, навчанням, домашніми або соціальними справами, збуджена агресивна поведінка, підвищення або зниження активності можуть бути ознаками психозу.

Симптоми, пов’язані із таким розладом, піддаються лікуванню і людина може повноцінно одужати. Одним із поширених помилкових уявленнь про психоз є те, що людина або її родина винні у виникненні захворювання. Проте це не так. Зниження рівня стресу та посиленням соціальної підтримки є важливими для людини із цим захворюванням.

Людина з психозом може чути голоси або бачити образи, яких насправді немає. А ще – недостатньо розуміє власні проблеми із психічним здоров’ям.

Також можуть проявлятися такі симптоми психозу:

– маячні ідеї – стійкі помилкові переконання;

– значні порушення поведінки – хаотичність, схвильованість, пасивність або гіперактивність;

– порушення емоцій – помітна апатія або відсутність зв’язку між емоцією, про яку говорить людина, та емоційною реакцією.

Лікар первинної ланки на консультації огляне людину та визначить наявність розладу. Для лікування психозу пацієнту можуть призначити антипсихотичні препарати. Важливо приймати їх відповідно до призначення та регулярно приходити на повторні консультації. Проте ще одним ключовим аспектом ведення пацієнта є підтримка його у повсякденній діяльності, регулярний супровід та реабілітація у спільноті.

Рецидиви чи погіршення симптомів трапляються часто, а тому важливо розпізнавати їх на ранніх етапах і якомога швидше з’являтися до лікаря. Стрес, неповноцінний сон, алкоголь та психоактивні речовини можуть посилити психотичні симптоми.

Лікар порадить дотримуватися здорового способу життя: збалансованого харчування, фізичної активності, регулярного сну, належної особистої гігієни. Позитивно на людину вплине відновлення соціальної діяльності, якою раніше вона займалася. Це дасть психологічну та соціальну підтримку. Йдеться про зустрічі з членами родини, прогулянки з друзями, відвідування сусідів, соціальні заходи на роботі, заняття спортом, заходи у спільноті.

Людині з симптомами психозу важливо продовжувати свою звичайну соціальну, освітню, професійну діяльність настільки, наскільки це можливо. Лікар може запропонувати пацієнтам із психозом, їх родинам і доглядачам пройти тренінг із життєвих чи соціальних навичок.

Люди із психозом мають вищий ризик впливу стигми, дискримінації та порушення їхнього права на гідне життя. Тому уникайте постійної критики людини або ворожого ставлення до неї. Не обмежуйте її фізично.Під час спілкування не потрібно намагатися переконати людину, що її переживання є помилковими або нереальними. Навіть якщо людина незвично себе поводить, тон розмови повинен бути нейтральними, з акцентом на підтримку.

Якщо у цьому буде клінічна потреба, сімейний лікар направить людину з психозом до психіатра. Після стабілізації стану пацієнта, він може і надалі спостерігатися у лікаря первинної ланки.

Щоб знайти медзаклад первинної ланки, де можна отримати психологічну допомогу, зателефонуйте в контакт-центр НСЗУ за номером 16-77. Також можна користуватися дешбордом з укладеними договорами на сайті НСЗУ. У полі група послуг оберіть пакет “Супровід і лікування дорослих та дітей з психічними розладами на первинному рівні медичної допомоги” http://surl.li/ecmlw

Інформація за матеріалами посібника ВООЗ “Керівництво mhGAP для ведення психічних, неврологічних розладів і розладів, пов’язаних із вживанням психоактивних речовин у неспеціалізованих закладах охорони здоров’я”.